Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 918/1195/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П.суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Рівненської області 02.10.2013 Рівненського апеляційного господарського суду 23.01.2014у справі Господарського суду№ 918/1195/13 Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" простягнення заборгованості

у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - третьої особи ОСОБА_4; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

09.08.2013 Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3103-1 від 31.03.2008 у розмірі 408 725, 30 грн. на підставі договору поруки № 3103-2 від 31.03.2008.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.10.2013 у справі № 918/1195/13 (суддя Павленко Є.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 (колегія суддів у складі: Дужич С.П. - головуючий суддя, судді Миханюк М.В., Павлюк І.Ю.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 918/1195/13, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 918/1195/13 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" визначеної позивачем заборгованості за кредитним договором № 3103-1 від 31.03.2008 у розмірі 408 725, 30 грн. на підставі договору поруки № 3103-2 від 31.03.2008.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком "Західінкомбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Квасилівський завод комунального устаткування" укладено кредитний договір № 3103-1.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - термін користування кредитом встановлюється до першої письмової вимоги кредитора.

При зміні кредитної політики, рівня інфляції та настанні інших об'єктивних обставин, кредитор за письмовим повідомленням позичальника має право змінювати процентну ставку встановлену за користування кредитними коштами, що оформляється додатковою угодою. В разі незгоди позичальника зі зміною процентної ставки або відмови позичальника від укладення додаткової угоди, позичальник зобов'язаний в десятиденний термін з дня отримання повідомлення повернути кредитору кредит, сплатити проценти та інші платежі відповідно до даного договору (п.6.5 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2.2 договору, позичальник зобов'язався здійснити повне погашення кредиту і, зокрема, в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

24.03.2009 ТОВ КБ "Західінкомбанк" листом № 258, який був отриманий позичальником 27.03.2009, повідомило ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами по кредитному договору № 3103-1 від 31.03.2008 і встановлення її в розмірі 25%, та вимагало, в разі відмови останнього від підписання додаткового договору про зміну відсоткової ставки, повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом та інші платежі відповідно до умов даного кредитного договору (а. с. 69).

Позичальник взяті на себе зобов'язання, передбачені п. 6.5 кредитного договору, у десятиденний строк (до 06 квітня 2009 року) не виконав, ані підписав додаткову угоду, ані повернув кредитні кошти та відсотки за користування кредитом у десятиденний строк не сплатив, чим порушив умови кредитного договору.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватись виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В забезпечення виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Квасилівський завод комунального устаткування" за кредитним договором № 3103-1 від 31.03.2008, 31.03.2008 між ТОВ КБ "Західінкомбанк", ВАТ "Квасилівський завод комунального устаткування" (боржник) та ТОВ "Енерго Генерація" (поручитель) укладено договір поруки № 3103-2.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що сторонами у договорі поруки № 3103-2 не встановлено строку після закінчення якого порука припиняється; згідно з п. 6.5 кредитного договору 06.04.2009 настав строк виконання основного зобов'язання; позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав доказів пред'явлення вимоги відповідачу протягом шести місяців від дня (06.04.2009) настання строку виконання основного зобов'язання; дійшли обґрунтованого висновку про те, що порука за договором поруки № 3103-2 від 31.03.2008 припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України та правомірно відмовили у позові.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що п. 6.5 кредитного договору лише встановлює право банку вимагати дострокового погашення кредитної заборгованості та не встановлює момент настання такого погашення не приймаються до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в п. 6.5 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний в десятиденний термін з дня отримання повідомлення повернути кредитору кредит, сплатити проценти та інші платежі відповідно до даного договору у разі незгоди позичальника зі зміною процентної ставки або відмови позичальника від укладення додаткової угоди; позивач листом № 258 від 24.03.2009 вимагав в разі відмови позичальника від підписання додаткового договору про зміну відсоткової ставки, повернути отриманий кредит в повному обсязі, сплати проценти за фактичний час користування кредитом та інші платежі відповідно до умов даного кредитного договору; позивачем не надано доказів підписання додаткового договору про зміну відсоткової ставки.

Всі інші доводи Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 02.10.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 у справі № 918/1195/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА